Примусове стягнення заборгованості здійснюється у порядку судового та виконавчого провадження. Кожен етап має свої особливості та вимагає розробки детальної стратегії з метою досягнення своєчасного та позитивного результату, враховуючи специфіку поведінки та діяльності боржника.

Повернення боргів у порядку судового провадження, за яким слідує виконавче провадження, дозволяє здійснити стягнення заборгованості навіть у тому випадку, якщо боржник відмовляється від її погашення. Процедура повернення боргу здійснюється в примусовому порядку згідно рішення суду. Необхідні грошові кошти з урахуванням пені та штрафних санкцій за користування «чужими» коштами можуть бути списані з рахунків боржника, а за відсутності або нестачі коштів здійснюється звернення стягнення на майно боржника.

Кошти, що витрачені на проведення цих процедур, включаючи оплачений судовий збір, витрати на оплату послуг адвокатів (професійну правничу допомогу), інші витрати, пов’язані з розглядом справи ( наприклад проведення експертизи, виготовлення копій документів, допит свідків тощо) покриваються повною мірою за рахунок боржника на підставі рішення суду.

Стягнення заборгованості в судовому порядку включає наступні етапи:

• перевірка документів, що підтверджують наявність заборгованості
• розробка тактики та стратегії стягнення з урахуванням специфіки правовідносин з боржником
• розрахунок суми боргу з урахуванням суми штрафних санкцій, інфляційних втрат, відсотків річних за користування чужими грошовими коштами тощо
• направлення претензії боржнику
• медіаційні заходи (переговори) з боржником
• забезпечення позову до подання позовної заяви (накладення арешту на майно та грошові кошти)
• підготовка позовної заяви про стягнення боргу та подача її на розгляд до суду
• судовий розгляд справи в суді
• винесення рішення суду
• примусове виконання рішення суду

Таким чином, суть судового етапу стягнення боргу зводиться до того, щоб підтвердити зобов'язання боржника щодо повернення боргу і домогтися його формального закріплення у вигляді рішення суду.

Як до подання позовної заяви так і безпосередньо на судовому етапі стягнення боргу, крім інструментів, які використовуються в ході розгляду справи, у стягувача є можливість клопотати перед судом про забезпечення позову.

Найпоширеніший і дієвий спосіб забезпечення позову - накладення судом арешту на майно боржника, який виражається у вигляді тимчасового позбавлення боржника права розпоряджатися своїм майном. Рішення про арешт майна боржника за наявності законних підстав приймається судом за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.

Виконання рішень судів як у частині застосування засобів забезпечення позову шляхом накладення арешту, так і в забезпеченні виконання рішень судів перебуває в компетенції органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.

За заявою стягувача державний (або приватний) виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накладає арешт на майно та грошові кошти боржника, про що виносить відповідні постанови.

Заходами примусового виконання рішень щодо стягнення заборгованості є:

• звернення стягнення на грошові кошти та інше майно (майнові права) боржника, в т. ч., якщо вони знаходяться в інших осіб
• звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника
• вилучення в боржника та передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні
• інші заходи, передбачені законодавством